/Files/images/medichna_stornka/yak_vibrati_ditinsontsezahisn_okulyari/1.png

/Files/images/medichna_stornka/yak_vibrati_ditinsontsezahisn_okulyari/2.png

/Files/images/medichna_stornka/yak_vibrati_ditinsontsezahisn_okulyari/3.png

/Files/images/medichna_stornka/yak_vibrati_ditinsontsezahisn_okulyari/4.png

/Files/images/medichna_stornka/yak_vibrati_ditinsontsezahisn_okulyari/5.png

/Files/images/konsultats_dlya_batkv/1. Кишкові_інфекції_надзвичайні_ситуації_page-0001.jpg

/Files/images/konsultats_dlya_batkv/2. Кишкові_інфекції_надзвичайні_ситуації_page-0002.jpg

МОЗ: До та після вакцинації.

Що варто знати батькам

Вакцинація – найефективніший спосіб захистити організм людини від небезпечних хвороб. Нині у всіх сучасних і розвинутих країнах для своєчасної боротьби з інфекціями застосовують щеплення. У батьків часто виникають питання щодо вакцинації, томуМіністерство охорони здоров’я Українипояснює, які існують протипоказання до вакцинації, про що треба повідомитилікаря дощеплення дитини та на що звернути увагу після вакцинації.

Отже, які існують протипоказання до вакцинації?

Вакцинація не робиться дитині, в якої є високий ризик розвитку ускладнень, чи при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується.Важливо пам’ятати, що наявність протипоказань ще не означає, що у разі проведення щеплення виникне ускладнення.

Попри те, що в кожній країні перелік протипоказань до вакцинації може дещо відрізнятись, у більшості країн Європи, в США, Канаді та інших країнах світу перелік протипоказань схожий на протипоказання до вакцинації, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ).

А саме -існує лише кілька протипоказань до вакцинації:

1. Гостре захворювання, що супроводжується температурою вище 38,5°С.

2. Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок та ін.).

3. Захворювання і стани організму, при яких імунітет після введення вакцини може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії у онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі). Інактивовані вакцини безпечні для таких людей, адже не містять живого вірусу чи бактерії, однак успішне вироблення імунітету після введення вакцини не гарантується.

4. Дітям з неконтрольованою епілепсією не рекомендовано вводити цільноклітинні вакцини проти кашлюка.

5. При вагітності не рекомендоване введення „живих” вакцин (вагітні жінки в багатьох країнах вакцинуються від грипу щорічно інактивованими вакцинами).

В Україні перелік протипоказань ширший. Наприклад, в Україні не можна вакцинувати дітей з підвищеною температурою.Перелік протипоказаньвизначенийнаказом Міністерства охорони здоров’я України.

Наявність протипоказань до вакцинації визначається індивідуально для кожної дитини. Протипоказання до вакцинації на тривалий час (до 3 місяців і більше) — так зване медвідведення від щеплень — встановлюються імунологічною комісією. Такі комісії існують при кожній центральній районній поліклініці; вищий рівень — обласний.

Якщо ваша дитина пропустила щеплення через протипоказання, ви можете продовжити курс вакцинації в подальшому за графіком, який визначить ваш педіатр.

Про що треба сказати лікарю до вакцинації?

Вам обов’язково слід поінформувати лікаря про такі факти:

  • якщо вам здається, що дитина хвора;
  • чи є у дитини алергія на медичні препарати, продукти харчування або вакцини;
  • чи спостерігалась у дитини серйозна реакція на вакцинацію в минулому;
  • чи були у дитини проблеми зі здоров’ям, пов’язані з астмою, хворобами легенів, серця, нирок, метаболічними розладами (наприклад, діабет), хворобами крові;
  • чи були у дитини судоми;
  • чи приймала дитина препарати, що пригнічують імунітет (кортизон, преднізолон, інші стероїди, препарати для лікування раку), чи проходила променеву терапію;
  • чи отримувала дитина переливання крові або продуктів крові, імуно (гамма) глобулін;
  • чи приймає вона якісь ліки;
  • чи отримувала дитина будь-які вакцини протягом останніх 4-х тижнів.

Використовуйте кожен візит до лікаря, щоб з’ясувати усі питання здоров’я і розвитку дитини, які вас цікавлять.

Що зробить лікар перед вакцинацією?

Перш ніж зробити щеплення, лікар вивчить картку дитини, виміряє їй температуру і проведе загальний огляд. Лікар також надасть вам форму інформованої згоди і оцінки стану дитини для проведення вакцинації. Форма заповнюється одним із батьків або опікунів дитини. Заповнений документ залишається у медичному закладі, в якому проводиться вакцинація.

Ця форма затверджена Міністерством охорони здоров’я України і використовується на всій території України. Форму „Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків, законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики” ви можете знайти на сайті МОЗ — www.moz.gov.ua.

Крім того, лікар повідомить вам про:

  • можливі реакції на вакцину і терміни, в які вони можуть виникнути;
  • симптоми, за яких треба терміново звертатися по медичну допомогу;
  • у якому дозуванні і які саме ліки від температури давати дитині;
  • коли необхідно зробити наступне щеплення.

Обов’язково задайте перед вакцинацією всі питання щодо неї, які вас цікавлять.

На що звернути увагу після вакцинації?

Іноді щеплення, що захищають вашу дитину від інфекційних захворювань, можуть викликати тимчасовий дискомфорт, наприклад, незначний біль у місці ін’єкції, підвищення температури. З цієї причини дитина може нервувати і плакати, відповідно, після щеплення вона потребує більшої уваги.

Іноді після щеплення в дитини може підвищитися температура. У такому разі дайте дитині ліки без вмісту аспірину — наприклад, парацетамол.

Уважно прочитайте інструкцію і дайте ту дозу, що відповідає віку дитини.Не одягайте на дитину забагато одягу і не загортайте у кілька ковдр.Температура у кімнаті, де перебуває дитина, повинна становити близько 22°С.Дитина має пити багато рідини.Повідомте лікарю про підвищення температури чи інше погіршення стану дитини.

Коли слід негайно звернутися по медичну допомогу?

· у дитини температура тіла 39°С та вище;

· дитина здається незвичайно блідою;

· дитина стала млявою, пасивною і загальмованою;

· дитина безупинно плаче впродовж 3 годин і більше;

· дитина плаче дивним, відмінним від звичайного голосом;

· дитина тремтить, здригається чи в неї почалися судоми;

· дитина відмовляється від їжі, блює.

До приходу лікаря:

· не панікуйте;

· при підвищеній температурі тіла дайте ліки;

· заспокоюйте дитину;

· підготуйтесь до можливої госпіталізації;

· тримайте під рукою медичну картку дитини (виписки, консультативні висновки, зроблені раніше).

Вітряна віспа у дітей: особливості та профілактика

Одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у світі се­ред дітей дошкільного віку є вітряна віспа, яку часто називають просто «вітрянкою». Це інфекційне захворювання за кількістю за­реєстрованих випадків поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. Летальність через захворюван­ня на вітряну віспу становить 0,01-0,05%.

Збудником вітряної віспи є вірус Varicella-Zoster, який на­лежить до родини герпесвірусів. За межами організму людини в краплинках слини він може зберігатися протягом 10-15 хвилин, а за низьких температур — упродовж кількох місяців. Вірус витри­мує заморожування до -60 °С та нижче, проте за повторного від­тавання та заморожування втрачає свої інфекційні властивості. Збудник можна швидко знешкодити під час нагрівання, ультрафіо­летового опромінювання та оброблення дезінфікуючими засобами. Він не чутливий до дії антибіотиків.

Після одужання вірус залишається в організмі людини, а саме в нервових вузлах, у неактивному, «сплячому» стані. Під час знижен­ня резистентності організму вірус може активізуватися і спричини­ти таке захворювання, як оперізувальний лишай1.

Особливості поширення захворювання

Джерелом інфекції за вітряної віспи є людина, хвора на вітряну віспу або оперізувальний лишай. Ризик бути інфікованим вітряною віспою від хворих на оперізувальний лишай мінімальний, утім ді­тям, які не хворіли на неї, варто уникати контакту з такими хвори­ми. Механізм передачі збудника вітряної віспи — аерогенний. Шлях передачі захворювання — крапельний.

У хворих на вітряну віспу висип поширюється не лише на шкі­рі, а й на слизових оболонках дихальних шляхів. Унаслідок руйну­вання пухирців, локалізованих у глотці, гортані, трахеї, вірус вітря­ної віспи інтенсивно виділяється у навколишнє середовище разом

із краплинками слини та слизу під час розмови, чхання або кашлю. Це основний шлях поширення вірусу. Елементи шкірного висипу також містять вірус, який у разі їх пошкодження може потрапити в по­вітря і призвести до зараження. Проте такий шлях передачі вірусу ві­діграє незначну роль у його поширенні.

Слід також зазначити, що вірус вітряної віспи з потоками пові­тря здатний поширюватися на відносно великі відстані — 20 ме­трів і більше, з однієї кімнати в іншу і, навіть, з поверху на поверх. Цю властивість вірусу слід ураховувати під час проведення проти­епідемічних заходів у дошкільних навчальних закладах. Вірус вітря­ної віспи, потрапляючи в організм людини, активно розмножується і накопичується в епітеліальних клітинах слизової оболонки верх­ніх дихальних шляхів. Потім вірус потрапляє у кров і розносить­ся по всьому організму, переважно до епітеліальних клітин шкіри та слизових оболонок, ураження яких проявляється висипом.

Чутливість дитячого організму до вітряної віспи дуже висо­ка. Після контакту з джерелом інфекції заражаються 95-98% осіб, які не мають специфічного імунітету, тобто раніше не хворіли і не були щеплені. Зазвичай, збудник вітряної віспи уражає саме дітей. Серед загальної кількості осіб, які хворіли на вітряну віспу, діти від народження до чотирнадцяти років становлять 80-90%. Найви­щий рівень захворюваності виявляють серед дітей віком від трьох до шести років. Діти перших місяців життя не хворіють на вітряну віспу, якщо в матері є імунітет проти збудника цього захворювання.

Найвищий рівень захворюваності на вітряну віспу спостеріга­ють у зимово-весняний період, що пов'язано з тривалим перебу­ванням дітей у закритих приміщеннях і зниженням опірності їх ор­ганізму до інфекційних захворювань.

Після перенесеного захворювання в людини формується імуні­тет, який зберігається протягом усього життя, проте трапляються і повторні випадки захворювання на вітряну віспу.

Клінічна картина вітряної віспи

Інкубаційний період захворювання становить 10-21 день. Хво­рий стає заразним за два дні до появи клінічних проявів і є джерелом інфекції протягом п'яти днів від моменту появи останніх висипів.

Початкових ознак захворювання в дітей часто немає, однак іно­ді за 1-5 днів до появи висипу можуть спостерігатися:

  • субфебрильна температура тіла;
  • нездужання;
  • в'ялість;
  • неспокій;
  • відсутність апетиту;
  • блювання, пронос (рідше).

На фоні цих ознак, або і без них, з'являється висип. Поява його супроводжується підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з'явитися за нормальної температури тіла. Висип ло­калізується на обличчі, волосистій чистині голови, тулубі та кінців­ках. Якщо висип досить інтенсивний, його можна виявити на доло­нях і підошвах.

Елементи висипу спочатку з'являються у вигляді плям. Вони швидко збільшуються, середня частина їх виступає над поверхнею шкіри, утворюючи папули. Згодом у центрі папул виникають пу­хирці з прозорим умістом і тонкою блискучою стінкою. Деякі пля­ми і папули зникають, не доходячи до стадії пухирців. Пухирці ма­ють округлу чи овальну форму і можуть бути різних розмірів, м'які на дотик, легко руйнуються. Якщо пухирець проколоти, він швидко спорожнюється, бо має одну камеру. Через один-два дні вміст пухир­ців стає каламутним, і вони підсихають, поступово перетворюючись на щільні бурувато-коричневі кірочки.

За вітряної віспи висип з'являється не одночасно, а хвиле­подібно, протягом 2-4 днів. За появи нових елементів висипу часто підвищується температури тіла та свербить шкіра. В окремих випад­ках пухирці можуть з'являтися до 7-9-го, а зрідка й до 14-го дня за­хворювання. Таке періодичне висипання зумовлює поліморфний ха­рактер висипу, тобто наявність на певній ділянці тіла і плям, і папул, і везикул, і кірочок. Такий поліморфізм називається псевдополімор-фізмом, бо різноманітні на перший погляд елементи висипу є різни­ми стадіями одного й того самого процесу.

Кірочки найчастіше відшаровуються між 12-м і 22-м днем за­хворювання. Після відторгнення кірочок можуть залишатися неве­ликі, округлі, знебарвлені плями з пігментованими краями. Іноді на місці кірочки утворюється рубчик, що найчастіше буває на об­личчі. Поява рубчиків може бути спричинена розчухуванням еле­ментів висипу та приєднанням бактеріальної інфекції.

Одночасно з появою висипу на шкірі, або навіть раніше, з'являється висип на слизових оболонках ротової порожнини, глот­ки, рідше — на кон'юнктиві, статевих органах. Характерним еле­ментом висипу на слизових оболонках, як і на шкірі, є пухирець. Пухирців на слизових оболонках зазвичай мало, вони швидко руй­нуються, утворюючи поверхневі ерозії, які загоюються протягом 1-
2-х днів.

Украй рідко за вітряної віспи висип може локалізуватися на слизовій оболонці гортані, що проявляється осиплістю голосу, грубим голосним кашлем. Іноді розвивається стеноз гортані.

У переважної більшості хворих на вітряну віспу дітей загальний стан майже не погіршується. Навіть за рясного висипу і високої тем­ператури тіла хвора дитина залишається активною. Порушення за­гального стану можна спостерігати в немовлят або у хворих з дуже великою кількістю елементів висипу. У таких хворих перебіг захво­рювання супроводжується неспокоєм, відсутністю апетиту, в'ялістю, сонливістю, блюванням, маренням і судомами.

В ослаблених дітей раннього віку, особливо на тлі інших інфек­ційних захворювань, а також у осіб з імунодефіцитними станами, хвороба може мати тяжкий перебіг і супроводжуватися такими ви­дами висипу, як-от:

  • пустульозний — вміст пухирців нагноюється, утворюють­ся пустули, які підсихають, після відпадання кірок утворю­ються рубці;
  • бульозний — великі пухирі з каламутним вмістом лопають­ся і залишають вогкі поверхні;
  • геморагічний — характеризується кров'янистим умістом пухирців, крововиливами на шкірі, тромбоцитопенічною пурпурою;
  • гангренозний — шкіра навколо пухирців відмирає, й утво­рюються трофічні виразки.

Окрім описаної вище типової форми захворювання, розрізня­ють такі форми вітряної віспи:

  • атипова, або рудиментарна;
  • абортивна;
  • генералізована, або вісцеральна.

У частини хворих може спостерігатися атипова, або руди­ментарна форма вітряної віспи. Вона характеризується появою розеольозно-папульозного висипу з окремими, ледь помітними пу­хирцями. Водночас температура тіла нормальна, загальний стан не погіршується.

Іноді виявляють абортивну форму, за якої папульозні елемен­ти висипу підсихають, не доходячи до стадії пухирця.

Генералізована, або вісцеральна форма вітряної віспи — най­тяжча форма цього захворювання, за якої поряд з типовими змінами шкіри та слизових оболонок уражаються легені, печінка, нирки, під­шлункова залоза та інші органи. Перебіг захворювання за цієї форми дуже тяжкий — зі значним підвищенням температури тіла, тяжкою інтоксикацією і досить часто летальним кінцем.

Профілактика вітряної віспи

В Україні всі випадки захворювання на вітряну віспу підлягають обов'язковій реєстрації. Своєчасне виявлення та ізоляція хворих є провідним протиепідемічним заходом. Хворих на вітряну віспу ізо­люють удома або госпіталізують за клінічними показаннями. Ізоляцію припиняють через п'ять днів після появи останнього елементу висипу.

Контактні діти до семи років, які раніше не хворіли на вітряну віспу, протягом 21 дня після контакту з хворим не відвідують до­шкільний навчальний заклад. Раннє введення гамма-глобуліну ді­тям, що перебували в осередку захворювання, зменшує клінічні про­яви захворювання.

У дошкільному навчальному закладі в разі виявлення інфекції слід часто проводити провітрювання та вологе прибирання.

Для специфічної профілактики вітряної віспи застосовують живу атенуйовану вакцину, проте в Україні планову імунопрофі­лактику вітряної віспи не проводять. Відповідно до Календаря про­філактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних пре­паратів» від 16.09.2011 № 595, щеплення проти вітряної віспи на­лежить до щеплень, які проводять за епідемічними показаннями та за станом здоров'я, а також до рекомендованих щеплень

Кiлькiсть переглядiв: 1080

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.